він урвав щастя три рази: одчинив ворота Новгороду,

розтрощив славу Ярославову, скочив вовком до Немиги¹

з Дудуток². На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу од тіла.

Немиги криваві береги не добром були посіяні —

посіяні кістьми руських синів.

Всеслав-князь людям суд чинив,

князям городи рядив,

а сам вночі вовком бігав:

із Києва добігав до півнів у Тмуторокань,

великому Хорсові вовком путь перебігав.

Тому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано

у святій Софії у дзвони,

а він в Києві дзвін той чув.

Хоча і віща душа в смілім тілі,

та часто біду терпів він.

Тому віщий Боян і давно ще приспівку, розумний, сказав:

«Ні хитрому,

ні скритному,

ні чаклуну спритному —

суда Божого не минути».

О, стогнати Руській землі,

спом'янувши давнішню годину і давніх князів!

Того старого Володимира ніяк було пригвоздити до гір київських; отож-бо й нині встали стяги Рюрикові, і другії — Давидові,

та нарізно в них бунчуки мають, співають списи!

1. Який сон наснився Святославові? Що він передвіщав і як саме? Поясніть алегоричні деталі сну та його тлумачення боярами. Про яких двох соколів говорили вони Святославові?

2. Як київський князь сприйняв поразку Ігоревого війська? Як він характеризує Ігоря та Всеволода? Знайдіть у тексті і процитуйте відповідні рядки.

3. До кого звертається Святослав у «золотому слові»? Розкрийте зміст його звернення. Як ви вважаєте, чи актуальне воно для наших сучасників?

¹  Н е м й г а — річка, що нині не існує; протікала по території учасного Мінська.

²  Дудутки — городок чи монастир під Новгородом.