ня симпатії і любові. І відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрілу...

По хвилі Сулейман сказав:

— Ти завдала за весь час тільки одно питання, а я завдав тобі багато питань. Запитай мене ще за що... — й усміхнувся.

Настуня подивилася на нього уважно, чи не глумиться. Зміркувавши, що ні, спитала дуже поважно:

— Чому ти маєш зачервонілі очі?

Такого питання не сподівався від невольниці, з котрою вперше говорив. Бо звик його чути тільки від одної жінки — від своєї матері, коли вертав утомлений з нарад Високої Порти або з довгої їзди конем в часі вітру, або коли задовго читав книги, або звіти намісників.

Відповів з приємністю:

— Сильніший кінь повинен більше тягнути...

IX. І зачалася боротьба невольниці з паном трьох частин світу

Вислід кожної боротьби непевний... Для того в жоднім положенні не трать надії, що виграєш.

Настуня пробудилася по короткім сні і скоро зірвалася з дивану. Хвилинку стояла перед ложем, протираючи очі, бо думала, що спить...

Над її ложем висіли прекрасні, дорогі котари... Відхилила їх... Вона була в величавій кімнаті, а не в спальні невольниць... І ніхто не взивав її, щоб одягалася...

Ще раз кліпнула очима по міцнім сні і пригадала собі, з ким вчора говорила і як опісля сам Кизляр-ага¹ запровадив її в отсі кімнати та призначив їй окрему прислугу. Чи все те дійсно сталося?..

Але якраз із-за котари сусідної кімнати виглянула одна з призначених їй білих невольниць і, низько кланяючись, запитала, чи Хатун хоче одягатися.

Кивнула несміло головою на знак згоди і не знала, що з собою почати. Миттю вступили в її спальню дві інші невольниці і глибоко склонилися. Одна з них запитала, чи Хатун хоче скупатися. Знов притакнула несміло, бо по тім як іще вчора сама послугувала, було їй прикро вживати послуги інших. Її нові невольниці одягнули її тим часом і завели в гарну купальню.

Настя мовчки купалася, а серце її билося майже так, як учора, коли вперше побачила Сулеймана. По купелі завели її

¹Ага — у султанській Туреччині — титул воєначальників і начальників деяких груп слуг.