— Яз Червоної Руси. Твої люде називають мене Роксоляна Хуррем. Татари вивезли мене силою з дому батьків в день вінчання мого. І продали мене як невольницю, раз у Криму, а раз тут, на Авретбазарі¹.

— Ти була вже жінкою другого? — запитав.

— Ні,— відповіла.— В сам день вінчання вивезли мене.

Молодий Сулейман хвилину боровся із собою. Потім взяв її

за обидві ручки, подивився в очі й запитав:

— ...Ти хотіла б, щоби твоїй волі підлягали всі палати мої. Правда?

— Ні,— відповіла щиро, як дитина.— Не тільки палати, але й уся твоя земля — від тихого Дунаю до Базри і Багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх військ і у пустинях. І не тільки земля, але й води, по котрих бушують розбишацькі судна.

Молодий падишах підняв голову, як лев, котрому на могутню гриву хоче сісти легка пташина. Так до нього не говорив ще ніхто! Був у найвищій мірі здивований і роззброєний. Тінь твердості зовсім щезла довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основно різнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування. Пустив знов її руки і почав поводитися як супроти дівчини з найповажнішого дому.

— Де тебе виховували? — запитав.

— Вдома і два роки в Криму.

— Чи ти, о Хуррем, знаєш, чого домагаєшся?

Мовчала. В тій хвилі чула, що звела першу боротьбу з могутнім падишахом, з десятим і найбільшим султаном Османів — і що тепер наступить кристалізування їх взаємин... Глибоко відчувала, що се не остання розмова з султаном.

А молодий Сулейман почав якимсь м'яким розмріяним тоном:

— У старих книгах написано, що були могутні султанки, які по завзятих боях брали в підданство султанів. Але ти, о Хуррем, хотіла б мене взяти в підданство зовсім без бою!..

— Без бою неможливо нікого взяти в підданство,— відповіла.

Довшу хвилю вдивлявся в її молоде інтелігентне личко. Потому сказав:

— Так, маєш слушність. Чи ти, може, не виграла вже бою?..

Він приступив до вікна і схопив кілька разів запашного

воздуху, як ранений.

Вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в нутро солодку, але затроєну стрілу першого вражен-

'Авретбазар — невільницький ринок.