Молодий Степан Дропан, що вже від двох літ любився з Настунею Лісовською, не пам'ятався з весільної радості...

...Немов червоний пожар обняв сад і церковцю Святого Духа, що й досі стоїть на тім самім місці, і дім при ній, і тиху ленту Липи, і великий став, і лани золотої зрілої пшениці, що усміхалася до неба синіми квітами волошки й немов очікувала на серп. Всі присутні подивилися неспокійно на небо, лякаючись заграви. Але вона горіла на заході.

В кривавім блиску конаючого дня надходив молодий Степан Дропан зі своїм щастям у душі. Він очима живо шукав своєї Настуні. Знайшов її в садку, в товаристві двох подруг, дуже зацікавлену розмовою про щось.

— Над чим так радите? — запитав весело, підбігаючи до своєї судженої.

— Не скажемо! — відповіла за неї її подруга Ірина.

— Завтра довідаєтесь! — докинула друга дівчина.

— Та скажіть, скажіть,— просив м'яким голосом Степан.

Нарешті Настуня, переглянувшись очима зі своїми

подругами, втаємничила Степана: Ірина замовила ворожку циганку, щоб перед тим вінчанням виворожила їй будучність!

— Тільки батькові про це ні словечка, бо дуже гнівалися б! — сказала Настуня.

Степан прирік мовчати...

...Молодий Степан знайшов Настуню в крузі подруг, котрі товпилися на другім кінці подвір'я біля циганки, що хотіла ворожити молодій. Тітка Настуні гаряче противилася тому, кажучи, що перед самим весіллям не годиться. А Настуня весело напиралася, кажучи раз у раз:

— Тіточко! Адже Бозя могутніший від ворожки!

— Так, так! — підтягали за нею її подруги, а найбільше її приятелька Ірина.— Що Бозя дадуть, те й буде!

Степан сягнув у карман і знебачки¹ сипнув на ворожку жменю дрібних грошей. Се рішило справу. Настуня кинулася радісно до нього і взяла його за руку. А ворожка, що зараз визбирала часть грошей, вхопила її за ліву руку й почала вдивлятися в неї. Тітка вже не противилася, в напруженні очікуючи.

Ломаною бесідою почала циганка говорити, дивлячись то в обличчя, то в долоню Настуні:

— Твоя чоловік багата, багата. Дуже багата!..

— Ото виворожила! — сказала одна з подруг.

— Та все ми всі знаємо! — докинула друга і глянула на Степана.

Він спустив очі й увесь запаленів. А ворожка говорила далі.