віднайшла свойого Бога і молитву віднайшла.

Що ж се за крутії дебрі, у які мій ум заходить? Сеї теплоти крихітка в тілі душу виклика!

Так удар кресала іскру викликає із креміня, а ся іскра — се пожежа, жар і блиск, тепло й життя.

Жар, життя, тепло і світло, разом з тим і смерть, руїна, і нове життя, й безсмертя — се душа всесвітня — Бог.

Крихта теплоти і світла — іскра в тілі, у мертвому душу будить, без тієї теплоти душі нема.

А в душі розводить ясність, порив, віру— без тієї теплоти немає віри, ані ясності в душі.

А та віра творить чуда, творить і найвище чудо над всі чуда — творить Бога відкрива його для нас.

Бог відкрився нам — от дивно! Все він відкривався в днину, у гарячім, теплім краї, в світлі, в блискавці, в огні.

В реві вихру, в пітьмі ночі, у ледах, снігах ціпущих він не відкривавсь нікому. Бог — се світло і тепло!

Але ж Бог — творець усього, він творець тепла і світла... Чи творець морозу й леду? Ні, про се мовчить Письмо.