та чимдалі тонів більше і все дужчають вони.

Вже гармонія могутня ллється синьою рікою, і розкішні тони, бачся, небо й землю обняли.

І пливе душа аскета на гармонії величній, мов на морських хвилях лебідь, вверх гойдається, то вниз.

Поміж небом і землею вверх, то вниз душа аскета розколисана несеться швидше, швидше, розкішніші

І гармонія велична робиться фіолетова,