Дотепер ти між живими був наш брат Іван Вишенський; відтепер в житті земному змазане ім'я твоє.

Так іди в свою дорогу! Хрест, що маєш у долонях, се тобі наш дар єдиний, інших і не тра тобі.

Що потрібно для поживи твому тілу, раз на тиждень брат ключар¹ на посторонку спустить відсіля тобі.

Прощавай! Прийми від мене сей остатній поцілунок, і дай Бог нам пострічаться швидко в ясності Його!

Цілував ігумен старця, інші монахи потиху цілували його руки, поли сіряка його.

Потім два щонаймолодші шнуром старця обв'язали попід пахи, кінці шнура в руки міцно приняли.

І перехрестився старець, над безодню вийшов сміло, сів і звільна став спускаться у страшенную глибінь.

Вітер буйно дув від моря, бороду його й волосся розвівав, і він, притисши хрест до себе, швидко щез.

V

«О, вітай, моя домівко, тиха пристане по бурях, до якої ненастанно здавна-здавна я тужив!

¹Ключар — духовна особа, що завідує церковним начинням.