Хто пройшов новицьку службу, монастирське строге право і важкую, мовчазливу працю в тихому скиту,

хто бажає довершити аскетичний, острий подвиг, в пості, самоті, мовчанні слухать голосу душі,

хто порвав зо світом зв'язки, поборов бажання тіла, чує силу і охоту в очі вічності глядіть,

той за дозволом найстарших вибира собі печеру, вибира собі могилу, відки вороття нема.

І тоді ридають дзвони, і тоді по всім Афоні тихий шепт іде старечий: «Co святими упокой!»

III

На Афоні дзвони дзвонять у неділю по вечерні: починає Прот великий, окликаєсь Ватопед.

Далі зойкнув Есфігмену, загудів Ксеропотаму, там Зографу, далі Павлю, розгудівся Іверон.

Покотилися по горах ті ридання металеві, окликаєсь кожда скеля, кождий яр і кождий скит.

Стихли дзвони, у повітрі довго ще тремтів їх голос, і в монастирі Зографу заскрипіли ретязі.

Відчинилась темна брама; з монастирського подвір'я