Монастир Ватопед на горі Афон

там Зографу, далі Павлю, розгудівся Іверон¹.

Покотилися по горах ті ридання металеві, окликаєсь кожда скеля, кождий яр і кождий скит.

І вторують їм зітхання, і худі хрестяться руки, і несеться тихий шепіт: «Co святими упокой!»

Ті ридання металеві —

знак, що хтось розстався з світом, —

тут нікого не тривожать:

се щоденна новина.

Чи то скитник вмер у скиті²так, як жив, — самотній, тихий — і про смерть його дізнались аж у кілька день пізніш —

¹ Прот, Ватопед, Есфігмену, Ксеропотаму, Зографу, Павлю, Іверон — назви афонських монастирів.

²  С к и т — житло християнського ченця-пустельника.