сіпалась у павутині, і пищала, і квилила. Серце в старця тріпоталось, та рука не піднеслась.

VII

«Цілу ніч гуляв тут вітер, скиглив по щербатих скелях, вило море й кам'янії стіни гризло і товкло.

Цілу ніч страшенний холод проникав мене до кості, і немов на Божім суді я тремтів, зубами сік.

Я тремтів, у кут яскині заховавшись, і тривога проняла мене, й молитва не ворушилась в душі.

І я чув себе безсильним, бідним, хорим, одиноким, мов дитя, сирітка кругла без матусі, без вітця.

Бачилось, земля завмерла, вимерли всі люди в світі, я один лишивсь остатній у страховищах отих.

Бачилось, і Бог у небі вмер, один лиш чорний демон тепер паном у вселенній і гуляє, і реве.

І я був, мов та пилина, згублена з порядку світу, що про неї всім байдуже — Богу, й людям, і чортам.

А тепер заблисло сонце, щезли демони півночі, уляглись вітри скажені, теплотою подиха.

Теплота огріла тіло, і душа воскресла в тілі,