В. Назарук. Сонячне затемнення

луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені;

самі скачуть, як ті сірії вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю — слави».

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив,

що воно тьмою всіх його воїв прикрило.

І сказав Ігор до дружини своєї:

«Браття і дружино!

Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути.

Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні

та на Дін синій поглянем».

Спала князю на ум охота

і жадоба спробувати Дону великого

знамення йому заступила.