М. Дерегус. Маруся Богуславка

Словами промовляли,
Сльозами проливали,
Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, називали:
«Гей, ти, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко,
А все добре дбаєш,

Хотя й ми тебе дівкою-бранкою називаєм,
Почому ми знаєм,
Що в нашій землі християнській
Ой день тепера?»

«Гей, козаки, ви, бідні невольники!
Ще й у нашій землі та тепера
Великодня субота,
А завтра дасть Бог святий день,
Сороковий день, ой Великдень».
Гей, то козаки теє зачували,
До дівки-бранки,