Найвідомішою з таких дум є «Буря на Чорному морі», в якій вирішується проблема відповідності життя і поведінки людини загальнолюдським цінностям, нормам християнської моралі. Під час бурі на морі два брати-запорожці, покаявшись у своїх гріхах, рятуються і повертаються до родинного вогнища. Морально-етичні теми, проблеми людських взаємин порушуються в таких народних думах, як «Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат».

Кращі зразки цього жанру усної народної творчості продовжують хвилювати і серця сучасників. Адже, як висловився Михайло Стельмах, «ми і крізь віки вчуваємо в українській думі кипучу пристрасть наших предків, разючий свист козацьких шабель, брязкіт невільницьких кайданів і ясу¹ перемог».

Думи — пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту, які виконуються речитативом у супроводі бандури, кобзи чи ліри.

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

Гей, що на Чорному морі,

Та на тому білому камені,

Там стояла темниця кам'яная,

Гей, там стояла темниця кам'яная,

А в тій темниці пробувало

Сімсот бідних козаків,

А в неволі пробували

Та Божого світу

І сонця праведного не забачали.

Гей, то дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

А все добре дбає,

До кам'яної темниці прибуває,

Гей, до козаків словами промовляє:

«Гей, козаки, ви, бідні невольники!

Чи ви знаєте,

Що в нашій землі

Та й день тепера?»

Гей, то козаки, бідні невольники,

А все зачували

Та й до дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

¹Яса — салют; знак, сигнал; світло, сяйво.