Для тих, хто хоче більше знати

Визначна сучасна поетеса Ліна Костенко в історичному романі у віршах «Маруся Чурай» висунула свою версію розгортання подій. Подаємо уривок із цього твору, де Маруся Чурай сповідається перед сонцем.

Лягла на мур вечірня позолота.
Прощальний промінь блиснув на стіні.
І сонце, сонце — як жива істота, єдина, що всміхається мені!

Я завтра, сонце, буду умирати.
Я перейшла вже смертницьку межу.
Спасибі, сонце, ти прийшло крізь ґрати.
Я лиш тобі всю правду розкажу.

Не помста це була, не божевілля.
Людина спроста ближнього не вб'є.
Я не труїла.
Те прокляте зілля
Він випив сам.
Воно було моє...

Я наварила м'яти, драголюбу.
Не пособило.
Наварила ще.
Вже скоро день, що їм іти до шлюбу,
Мене ж пече всередині, пече!..

...Лежала тінь від столу і до печі.
Лампадка тріпотіла в божнику.
А він сидів, зіщуливши ті плечі
І звісивши ту голову тяжку.

«Як не хочеш, моє серце,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути.

Буду пити через силу,
Краплі не упущу.
Тоді я тебе забуду,
Як очі заплющу...»

Торкнувся склянки білими вустами.
Повільно пив. І випив. І погас.
Ой сонце, сонце, промінь мій останній!
Оце і є вся правдонька про нас.

Розшукайте в Інтернеті, енциклопедіях, довідковій літературі, підручниках із зарубіжної літератури матеріали про життя і творчість відомої давньогрецької поетеси Сапфо і виступіть із повідомленням у класі. Зробіть висновок, чому Марусю Чурай порівнюють із давньогрецькою поетесою.