Свято-Пантелеймонів монастир на горі Афон

височинах також буки й дуби: тут лучилася тверда рістня¹ її рідної землі з м'якою полудневою рістнею.

Здалека долітало привітне грання дзвонів усіх афонських церков, що вітали могутнього монарха. На березі заливу Дафні видніли великі процесії монахів зі всіх монастирів і багато паломників.

Свою велику славу як святе місце осягнув Афон вже дуже давно, ще як не було роздору між Сходом і Заходом, а єдність була у церкві Христовій.

Оподалік на скелях полуднево-західного узбережжя Святої Гори біля пристані Дафні пишався в прекраснім місці старий монастир великомученика й ісцілителя Пантелеймона, відновлений востаннє галицьким князем Ярославом Осмомислом. Тут проживали отшельники зі всіх земель України.

І здавалося їй, що в їх співах почула також від дитинства знайомий наспів галицьких церков.

Ще на галері просила Сулеймана, щоби спочив у тім монастирі.

Відчула самотність у натовпі мусульман і незнайомих монахів. Зразу зробилося їй так лячно, якби була сама в пустині. Змовила молитву щиро-щиро, і спокій увійшов у її душу. А потому стало їй так ясно і легко на душі, як у ріднім домі. І здавалося їй, що кожний дуб, і кожний бук, і кожна квітка Святої Гори — се її рідня.