їй було так добре з ним, що не хотіла сеї хвилі псувати просьбою про дозвіл виїхати на Афон, хоч весь час думала про се.

Але й він думав про се...

Думкою, яку заострила любов, почав порівнювати вартість обох поглядів: пустити її на Афон чи не пустити? Почав порівнювати так, що його думка, мов магнетична голка, схилялася до бажання Роксоляни. Він міркував уже тільки в тім напрямі і з тим заміром, щоб оправдати себе. І як не оправдати? Що значить одна їзда одної жінки до якогось там монастиря... супроти здобуття такої жінки! Адже на неї можна здатися в усім! Такої перли Аллах не кидає двічі на шлях життя людини!..

Став, немов отрясаючи з себе приречення предків і традиційну заборону старих царів Царгороду, котрих спадщину перейняв його рід. А вона розмріяна йшла дальше в місячнім сяйві, що заливало ясминову алею...

— їдь, куди хочеш і коли хочеш! Хоч би завтра! І хоч би в місце, в яке я прирік не пускати жінок! — останні слова майже викидав зі себе.— Тільки верни! — додав м'якше.

Зрозуміла, що він знає, куди вона хотіла б поїхати. Від кого знає, се її не обходило. Мабуть, той відступник оповів комусь. Але се було їй байдуже.

Образ Богоматері Воротарниці став їй перед очима. Зрозуміла велику жертву Сулеймана. Вона була для неї завелика...

Коли Сулейман з Настунею вертали до палати, запитав він, як питав звичайно в таких випадках:

— Який дарунок хотіла б ти завтра одержати?

— Дарунок? — відповіла.— Пощо? Хіба гарну квітку.

Здивувався і знов запитав:

— Більше нічого?

— Ах,— плеснула в долоні, як дитина.— Чи не можна б сюди спровадити учителя Абдуллага? Я тобі вже раз згадувала про нього. То чесний турок. Він дуже шанує Коран і тебе! Знаєш, він міг би іще вчити і мене, і тебе! Направду міг би!.. — І усміхнулася весело.

Султан усміхнувся так само весело, як і вона.

— А де ж він тепер може бути? — запитав.

— Або тут, або в Кафі,— відповіла й подумала, що матиме коло себе хоч одну знакому душу, нехай і турка.

— Добре,— сказав Сулейман.— Спровадимо сюди учителя Абдуллага.

То була перша посада, яку дала Роксоляна Хуррем в палаті падишаха. Як же багато їх роздавала вона потому — в Європі й Азії, на землях і на водах, в армії і флоті, у судах і скарбі султанськім! А все робила з одним таємним заміром і так витривало, як тільки робить жінка — жінка, котра любить або