— А потому караван-сарай¹ для подорожніх і чужинців...

Останнє слово виповіла майже нечутно. Але тим краще

увійшло воно в душу великого султана. Був захоплений.

— Ти маєш не тільки великий розум, але й дуже добре серце, що не забуваєш людей з країни, з котрої походиш. І що ж ти будувала б далі? Султанська скарбниця ще тим не дуже була б нарушена,— додав з веселістю в очах.

— Дальше збудувала б я великий гамам², бо не можу дивитися на бруд людей.

— Ти маєш всесторонньо гарну душу, моя дорога,— сказав Сулейман.— Будуй дальше! Тобі варто віддати скарбницю, бо думаєш про обов'язки султана.

— І ще збудувала б я багато мекбетів³... І дуже велику кітаб-хане⁴...

— Чудово! Того я сподівався по тобі... А скажи, на котру з тих речей ужила б ти найбільше грошей?..

Думав, що вона заговорить тепер про новий, величавий мечет. Але по хвилі зміркував, що вона як християнка не скаже сього.

Вона мовчала. Подивилася в його палкі очі і сказала повагом, помалу:

— Найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей.

— Слушно. Але хто вони?

— Се ті, що повинні жити в тімархане⁵...

Молодий Сулейман притиснув її ніжно до себе і йшов, мов осліплений, бо пожар мав в очах. Осліплений був не білим квітом у ясминовій алеї і не срібним світлом місяця, що заливав увесь парк, а мріями молодої Місафір...

Так. Се були султанські мрії.

Такої любовної розмови він ще не мав. Перебіг у споминах усі свої розмови з жінками. Які ж вони були пусті в порівнянні з сею!..

Мав якусь велику, безмежну ясність у душі. На небі гинули поодинокі звізди. А його щось підносило до звізд високо-високо. Вона запримітила се і сказала:

— Бог розсіяв звізди по небу, як хлібороб насіння по ріллі.

— І одну з них, мабуть, через забуття, кинув до мого парку,— сказав молодий султан.

1 'Караван-сарай — на шляхах і в містах Близького Сходу, Середньої Азії, Закавказзя — заїзд для верблюдів, мулів, ослів, що перевозять степом вантажі та людей.

2  Г а м а м — приміщення для купання.

3  М е к б е т — школа для хлопчиків.

4 Кітабхане — бібліотека.

5 Тімархане — дім (лікарня) для психічно хворих.