Саме вони потрібні «золотому човну»: «Нас тепер двоє знає про весла». Орієнтир знайдений, уже не страшна «ніч осіння довга». «Ходімо! Ходімо!» — запрошує автор. Цим оптимістичним акордом, що кладе край усяким сумнівам, і закінчується вірш: «Навіть якщо не дійдемо, — ходімо!»

(За Мирославою Домчук)

Г. Морозова. «Де ти, кохання моє?..»

Володимир Підпалий. Любов'ю землю обігріти... Поезії, біографічні та методичні матеріали.— К.: Веселка, 2006.

Радимо прочитати

Літературно-мистецькі паралелі

Галина Морозова — сучасна українська художниця, родом із Прип'яті, що на Київщині. Працює у Канівському Будинку школярів та юнацтва керівником гуртка декоративного розпису.

Матеріал для своїх робіт — «Водночас цвіте калина», «Річка», «Осінь у Софіївці», «Спогад» та інші — черпає із незамулених джерел народної творчості. Створені нею оригінальні полотна, здебільшого пейзажні картини, розмальовані тарілі, шкатулки демонструвались уже на всіх творчих виставках в Україні.

1. Розгляньте картину Галини Морозової «Де ти, кохання моє?..». Чи вдалою вам здається назва і чому? А як ви назвали б це полотно?

2. Чим картина Галини Морозової співзвучна з віршем Володимира Підпалого «Запросини»?

3. Чи вдалою ви вважаєте кольорову гаму картини? Який настрій вона створює?