4. Визначте основну думку вірша.

5. Яку роль відіграє мистецтво в естетичному розвитку людини?

6. Поміркуйте, що саме об'єднує ці три вірші Івана Малковича.

Вчимося аналізувати поезію

Поезії Івана Малковича «Із янголом на плечі», «Свічечка іукви «ї» та «Музика, що пішла» об'єднує проблема життєвого покликання людини.

У баладі «Із янголом на плечі» поет розмірковує про те, як іюдина виконує своє життєве призначення. На початку вірша постає невизначена особа «хтось», що набуває узагальнювального значення:

хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі.

Цей «хтось» проходить крізь життєві випробування, уособле-іі у творі за допомогою образних форм: край світу, ніч, вітер, род, маятник життя. Поетичний образ ночі символізує темінь, іезпросвітність існування людини, вітер — руйнівну стихію, що іідсилюється біблійним образом Ірода, котрий, як відомо, зни-цував малят. Сірий маятник життя символізує швидкоплинність життя, яке має свою конечність, тому людина перед ним шступає як беззахисне дитя (порівняння), що «йде в ніде» у безвість), чекаючи свого кінця. Отже, у вірші ніби йдеться іро абсурдність людського життя. Але лише у випадку, коли людина не гордо крокує життям, а «вештається», «тиняється», «бреде» (які яскраві синоніми!) «із янголом на плечі». Драматизм такої позиції наростає. Цьому сприяє і повторення звуків »в» та «р», які асоціюються із завиванням вітру та емоційною напругою. Поет усе ж налаштований оптимістично, адже він бачить вихід із цієї абсурдної відчуженості людини у світі: людина може піднятися над своєю смертю як буттєвою несправедливыстю тоді, коли вона духовно виростає, світоглядно формується, коли реалізує своє покликання — наповнювати життя високим духовним змістом. Проносячи світло своєї душі через випробування, людина стає носієм високого, небесного, що символізує у поезії янгол, який надає снаги і оберігає людську душу. Така головна думка вірша «Із янголом на плечі».

Із цим твором перегукується вірш «Свічечка букви «/», який має виразне національне спрямування. За формою він нагадує внутрішній монолог, спрямований на самореалізацію людини. У поезії порушено проблему збереження мови. Розгортаючи поетичний роздум, автор насичує текст зменшено-пестливими формами, що передають особливості нашої мови: