радянській людині. Хоч насправді поезія «Любіть Україну» — це патріотичний вияв душі митця.

Свої почуття громадянина висловлює Володимир Сосюра й у вірші «Сад», написаному в 1928 році. У ньому поет змальовує тернистий шлях України до національного відродження. Згадуючи, як вороги нищили Батьківщину, плюндрували її, митець передає біль свого серця за допомогою символічного образу — саду.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами... Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна, як очі її ніжно-карі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в кривеньких тинах, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину...