«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури»,— писав про Тараса Шевченка Іван Франко.

Тарас Шевченко відкрив нову сторінку в розвитку української літератури, пробудив патріотичні почуття народу, його духовне життя.

Важким, тернистим був життєвий шлях поета. Він прожив усього 47 років, із них 24 — у кріпацькій неволі, 10 — на засланні і лише 13 років — на волі, та й то на чужині.

Україну Тарас залишив 15-річним хлопцем, переїхавши з паном Енгельгардтом до Вільно¹, а потім до Петербурга. Бажаючи мати власного живописця, пан віддав Шевченка в науку до малярних справ майстра Ширяєва.

Влітку «білими» петербурзькими ночами Тарас ходив до Літнього саду змальовувати скульптури. Там же 1835 року зустрів земляка — художника Івана Сошенка, який познайомив обдарованого юнака з відомими митцями Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, спільними зусиллями яких Шевченка було викуплено з кріпацтва.

Художник Карл Брюллов намалював портрет російськфго поета Василя Жуковського, який розіграли в лотерею, що відбулася 16 квітня у палаці графа Михайла Вієльгорського. За зібрані гроші — 2500 карбованців — викупили Тараса Григоровича з кріпацтва. «Відпускна» з підписами Михайла Вієльгорського, Карла Брюллова, Василя Жуковського була вручена Шевченкові 22 квітня 1838 року.

Двадцятичотирирічний юнак у 1838 році стає вільним слухачем Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, пише вірші та

¹  Тепер — Вільнюс.