Особливо полюбилися читачам його оповідання «Білий кінь Шептало» (1969) та «химерна»¹ повість «Ирій» (1974). У них письменник звернувся до пошуків нових можливостей зображення дійсності засобами художньої прози. Поштовхом до написання цих творів стали повісті Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», які любив читати Володимир Дрозд у дитинстві.

Згодом митець захопився великою епічною формою і написав більше десятка романів. Інколи він торкався гострих соціальних питань, що утруднювало друк творів. Були проблеми з дозволом на публікацію романів «Катастрофа » (1969) та «Спектакль» (1985), у яких Володимир Дрозд правдиво змалював життя української інтелігенції в умовах тоталітарного режиму.

У повісті «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» (1994) автор в іронічно-жартівливій формі відтворив атмосферу письменницького життя тієї доби.

За роман-епопею «Листя землі» у 1992 році письменник був відзначений Державною премією імені Тараса Шевченка.

Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року.

1. Що ви дізналися про життєвий і творчий шлях письменника?

2. Які теми висвітлював у своїх творах Володимир Дрозд?

3. Прокоментуйте слова Миколи Жулинського, подані як епіграф до біографії Володимира Дрозда.

«Химерна» повість про неповторний світ юності

Відомий літературознавець Микола Жулинський так підкреслює особливості творчої манери Володимира Дрозда: «Він звертається до народних переказів, легенд, притч, казок, до слов'янської міфології взагалі з тим, щоб збагачувати свою творчість різними формами психологічного аналізу, знаходити нові ракурси з художнього дослідження сучасної людини». Звідси і багатогранний, іронічно-химерний, часом парадоксально «зміщений» світ казкових образів і реальних проблем людського життя у творчості Володимира Дрозда. Все це яскраво виразилось у дивовижній поетично-фантастичній повісті «Ирій».

Витоки зображення дійсності у творах письменника — це міфологічні вірування українського народу, своєрідна демонологія, яку з дивовижною майстерністю розкрили у своїх картинах художниці Марія Примаченко та Катерина Білокур. Про це Володимир Дрозд писав так: «Одухотворення усього

¹Химерний — прикм. від химера: дивовижна фантазія, нездійсненна мрія, витвір уяви.