Література кожного народу відзначається своїм національним колоритом.

2. Художній образ та його різновиди.

Ви вже знаєте, що душею художньої літератури є слово, її основою — художній образ. Прослідкуймо, як саме слово стає образом і перетворюється на мистецьке явище.

Художній образ — це результат творення письменником уявного художнього світу. Процес творення проходить такі етапи: зосередження уваги на певному явищі, предметі, істоті -враження — виникнення уявлення — втілення його в слово — перетворення слова на образ. Художній образ — це не копія реальності, а узагальнена і разом з тим конкретна картина життя і навколишнього світу (людина, природа, почуття, предмет, подія, явище), втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою письменника. Ця картина створюється за законами естетичного сприйняття, тобто з погляду прекрасного.

Митець подібний до чарівника, що перетворює реальний світ на вигаданий. Так за допомогою пензля художник оживлює фарби на полотні, композитор певним поєднанням звуків пробуджує в нас почуття, танцівник рухами свого тіла розповідає про душевні переживання. Письменник же не подає нам безпосереднього відображення барв (як художник) чи просторового відображення (як архітектор), а звертається передусім до нашої уяви, фантазії, щоб викликати через художні асоціації (зв'язки) певні відчуття і картини, приховані в нашій підсвідомості. Чим більший практичний досвід людини у спілкуванні з мистецтвом, зі світом прекрасного, чим більше в неї розвинені творча уява і фантазія, тим глибше сприймаються художні образи під час читання.

Серед словесних художніх образів виділяють такі різновиди: образ персонаж (Захар Беркут з однойменної повісті Івана Франка), образ-пейзаж («Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка), образ переживання («Пісня про рушник» Андрія Малишка), образ-символ (тополя в однойменній баладі Тараса Шевченка). Найчастіше в художніх творах трапляється образ-персонаж, який ще називають літературним героєм.

Справжній художній образ завжди багатогранний, насичений естетичними почуттями. Наприклад, у «Пісні про рушник» Андрія Малишка автору вдалося через образ-символ (вишитий рушник як життєва дорога людини) висловити глибоку думку про сенс людського життя.

Також образи розрізняють за сприйняттям органами чуття і відповідно класифікують як зорові, слухові, тактильні (відчутні на дотик) та інші. Наприклад, розгляньмо уривок із вірша Тараса Шевченка: