Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка на Полтавщині. Дитинство поета було обпалене грізними громами війни. Батько його, що працював до війни редактором районної газети, загинув на фронті. Борис ще в 5 класі надрукував свій перший вірш у газеті, згодом, уже старшокласником, писав замітки, нариси, оформлював літературні сторінки. Тому й не дивно, що після закінчення школи в 1953 році вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Навчаючись в університеті, у 1957 році Борис Олійник став переможцем Всеукраїнського поетичного конкурсу.

У 1962 році вийшла перша збірка поета «Б'ють у крицю ковалі», в якій він звеличив працю сільських трударів. У збірці постає образ ліричного героя з виразним національним «обличчям»:

Ти в моєму серці, Україно, Думою Шевченка гомониш.

Згодом з'являються поетичні збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Рух» (1973), «Поворотний круг» (1989), які стають помітним явищем в українській поезії. Особливу популярність у читачів мали вірші Бориса Ілліча про матір, роздуми-медитації на морально-етичні теми, про сенс людського життя. У 1983 році за поетичні збірки «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Заклинання вогню» поетові було присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Борис Ілліч бере активну участь у громадському житті, довгий час очолює культурний фонд України.

У філософських поезіях Борис Олійник розмірковує про долю людини у XX столітті, про духовний світ своїх сучасників. В основу багатьох його творів, написаних у формі