Але він не тую картину
Вбачав, що круг нього була:
Він бачив душею Вкраїну
І все, що вона добула.

Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти,
І темність, і вбожество їх.

1. У чому полягає особливість композиційної будови вірша? Кого із трьох співрозмовників підтримує автор? Із чого це видно?

2. Поясніть роль антитези у розкритті ідейного змісту поезії.

3. Як ставиться автор до «патріотів»-балакунів? Які риси характеру таких промовців він відзначає? Чи можна зустріти таких «патріотів» нині?

4. У чому, на думку автора, полягає справжній патріотизм? Свою відповідь підтвердіть рядками з твору.

5. Визначте віршовий розмір і спосіб римування поезії.

Володимир Самійленко. Поезії «Як то весело жить на Вкраїні», «Патріота Іван», «На печі», «Дума-цяця».

Радимо прочитати

Для тих, хто хоче більше знати

З успіхом виступав Самійленко і в жанрі драми, написавши кілька комедій, драматизованих гуморесок, а також визначну драматичну поему «Чураївна» (1894). У «Чураївні» поет, звертаючись до образу легендарної української поетеси — Марусі Чурай, оспівує героїзм і патріотизм, силу духу, красу і велич душі трудової людини, таврує зрадництво й егоїзм, користолюбство й властолюбство.

Чимало зробив Володимир Самійленко і як перекладач українською мовою російської і зарубіжної класики — творів Олександра Пушкіна і Василя Жуковського, Івана Нікітіна і Миколи Гоголя, Гомера, П'єра Бомарше, Джорджа Байрона та ін.

Демократ, гуманіст, захисник інтересів трудящих і знедолених, Володимир Самійленко зробив помітний внесок в українську літературу кінця XIX — початку XX ст. «Нема такої народної болячки,— писав Іван Франко,— яка б не збудила відгуку в його серці, яка б у тім чудотворнім серці не скристалізувалася в ясну, чисту перлину — перлину правдивої поезії».

Оригінальну і перекладну творчість письменника високо цінували Панас Мирний та Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко (Людмила Дем'янівська).