8. Яку роль відіграють інші персонажі у розкритті характеру Калитки? Як вони про нього висловлюються?

9. Розкажіть, яким ви уявляєте Герасима Калитку. Як доповнює ваше уявлення про цього героя фото Івана Карпенка-Карого у ролі Калитки (с. 198)?

10. Які засоби сатири застосовано у п'єсі «Сто тисяч»? Знайдіть у тексті приклади макаронічної мови персонажів (суміш слів із різних мов), іронії (прихована насмішка), гротеску (перебільшення при сатиричному зображенні).

11. Як ви думаєте, чи руйнує душу людини потяг до надмірного збагачення? Як це виражено у п'єсі «Сто тисяч»?

12. Складіть план характеристики Герасима Калитки за п'єсою Івана Карпенка-Карого. Випишіть цитати, які розкривають цей образ.

13. Поясніть, до якого літературного жанру належить твір «Сто тисяч» і за якими ознаками ви це визначили.

14. Чи актуальна п'єса «Сто тисяч» нині? Чи зустрічаються в наш час люди, для яких головне в житті — гроші? Як ви думаєте, чи щасливі такі люди?

15. Чи бачили ви виставу за п'єсою «Сто тисяч» у театрі чи по телебаченню? Якщо так, висловіть свої враження, якщо ні — радимо вам переглянути цю виставу в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві. А поки що розгляньте фото (с. 192) та опишіть сцени зі спектаклю «Сто тисяч» у виконанні провідних акторів цього театру.

Особливості драматичного твору

Усі літературні твори поділяються на три великі роди: епос, лірику та драму.

Витоки драми як літературного роду мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувались співом, танцями і пантомімою. У давньогрецькій культурі обрядові дійства пов'язувались із вшануванням бога рослинного світу Діоніса, проведенням гучних карнавалів. В Україні веселі обряди супроводжували народні свята, коли виконувалися веснянки, колядки, щедрівки, весільні, купальські пісні тощо. Вертепні драми передували появі театральних вистав.

Які ж особливості драматичного твору?

У драматичному творі дійова особа розкриває себе сама (через вчинки, монологи) або в спілкуванні з іншими персонажами (через діалоги). Окремі висловлювання персонажів у монологах чи діалогах називаються репліками (від лат.— «розкриваю»). Авторське пояснення в тексті драматичного твору, що стисло характеризує місце дії, жести, інтонацію, внутрішній стан героя називається ремаркою (від фр. «помітка»).

Зверніть увагу на те, що в ремарках дієслова мають форму теперішнього часу: створюється таке враження, немовби дія в п'єсі відбувається тепер, на наших очах.